Це історія про те, як не злі вчинки можуть зробити світ злим.

Серед цих маленьких симпатяг 50% Трикутні, 50% Квадратні і 100% трішечки шейписти. Але трішечки! Взагалі-то, кожному многокутнику хочеться різноманітної компанії:

Ти можеш тягати їх тільки, якщо вони незадоволені своїми безпосередніми сусідами. Як тільки оточення стає многокутнику стерпним, ти втрачаєш можливість його тягати, аж поки його сусіди знову не перестануть йому подобатися. У них є одне просте правило:

«Я хочу переміститись, якщо менш ніж ⅓ сусідів схожі на мене»

Нічого злого, правда? Кожен многокутник радий різноманітному сусідству. А їхнє невеличке упередження, певне ж, не може суттєво вплинути на загальну форму суспільства? Ну…

І… наше суспільство фігур стало суперсегрегованим. Чооорт.

Інколи район просто стає квадратним, його жителі не винні, що трикутники там не затримуються. Та й трикутні райони зраділи би квадрату, але що вони зроблять, коли квадрати до них не йдуть.

У наступному фрагменті фігури будуть автоматично переміщатися на випадкові вільні місця. Там також є графік, який показує, як з часом змінюється сегрегація.

У чому справа? Це добрі фігурки, дружні фігурки. А все ж, хоч у кожної лише малесеньке упередження, ціле суспільство фігур розколюється і розділяється.

Невеличкі особисті упередження можуть об'єднатися у велике колективне упередження.

Рівність — це нестійка рівновага. Найменше упередження може довести суспільство до переломного моменту. Ну, а що буде, якщо навчити фігури нульового упередження? (Або, якщо почуваєшся особливо паскудною(ним) — більшого упередження.)

Зауваж, як різко зростає сегрегація, якщо підняти упередження вище, ніж 33%. А що, якщо поріг буде 50%? Фігура цілком має право не хотіти бути в меншості.

То, в чому проблема, достатньо просто взяти упередження кожного і знизити до нуля, так? Xa-ха, НІ! У справжньому світі кожен день не починається із випадкової мішанини громадян. Щодня ви не перемішуєтеся.

Бачиш, чого не стається? Нічого не стається. Ніхто не перемішується назад. У світі, де існувало упередження, недостатньо бути неупередженим! Знадобляться активні міри. Що, коли фігури стануть активно шукати хоч трііішечки різноманітності?

Ого. Хоч кожному многокутнику було б нормально мати до 90% сусідів, схожих до нього, усі гарно перемішуються! Подивімось, як це виглядатиме у більшому масштабі, якщо ми мінятимемо упередження і антиупуредження усіх фігур.

Все, що потрібно для зміни — нове сприйняття того, що таке задовільне середовище. Тож, дорогі фігури, пам'ятайте: ця історія не про трикутники і квадрати, a про те, аби вирішити, у якому світі ми хочемо жити, і не погоджуватися на менше.

ЗАТЯГНИ ВСІХ У ПОЛЕ Д Р У Ж Б И
(підказка: не тягни їх прямо в поле; тримай кожну парочку вкупі)

Якщо ти діятимеш самостійно, то спершу, мабуть, почуватимешся самотнім(ою)… але разом, крок за кроком, ми дійдемо до цілі.

1. Маленьке індивідуальне упередження → Велике загальне упередження.
Коли хтось каже, що культура шейпистська, вони не конче мають на увазі, що окремі люди шейписти. Вони не нападають на тебе особисто.

2. Минуле переслідує майбутнє.
Підлога у спальні не очиститься магічно від того, що ти перестанеш розсипати їжу по килиму. Для створення рівності, як і для підтримання чистоти, потрібна робота. І ця робота ніколи не завершується.

3. Вимагай різноманітності довкола себе.
Якщо маленькі упередження створили болото, в якому ми бабраємося, маленькі антиупередження можуть нас з нього витягнути. Роззирнися довкола. Глянь на своїх друзів, колег, на конференцію, на яку йдеш. Якщо усі ви — трикутники, то скількома неймовірними квадратами ви нехтуєте у своєму житті? Це нечесно щодо всіх. Простягни руку і тим, хто за межами твого найближчого кола.